День смерті Вражливого Василя
Вражливий Василь (справжнє ім'я Василь Якович Штанько) — український письменник.
Жертва сталінського терору.
Народився 1903 р., Опішня Зіньківського повіту Полтавської губернії у багатодітній селянській родині. По закінченні сільської школи вчився у Зіньківській, потім Полтавській гімназіях. За порадою батьків вступив до агрономічної школи, але не закінчив її, бо переміг потяг до літературної творчості, якою хлопець займався під впливом земляка А. Заливчого.
Двадцятилітнім юнаком почав Василь публікуватися у періодиці. Спочатку він належав до Спілки селянських письменників «Плуг», потім увійшов до ВАПЛІТЕ, після її ліквідації — до «Пролітфронту». З боку рецензентів були постійні дрібні причіпки, поширені тоді звинувачення у «біологізмі», в увазі до темних сторін буття. Словом, талановитого письменника викреслювали з літературного процесу того часу і готували ґрунт для повного його зникнення.
У 1929 р. з'явився чи не найкращий твір В. Вражливого — повість «Батько», вміщена у збірці «Молодість», яка також вийшла окремим виданням. Для розробки соціально-моральних питань автор обрав незвичну, принаймні для української прози 20-х років, ситуацію: син попа стає революціонером, після жовтня 1917-го — на партійній роботі. Проте, у центрі уваги — не син, а батько, який глибоко страждає від розлуки із сином.
На початку 30-х років письменник їде до Казахстану. У 1932 р. з'являються його нариси про Каспій — «Глибокі розвідки». Поїздки дали йому матеріал для повісті «Перемога» (1932) та роману «Справа серця» (1933), в яких йдеться про соціалістичне будівництво у Казахстані, зокрема про боротьбу за нафту в Кара-Кугу на березі Каспійського моря.
Будучи другом Є. Плужника, Г. Епіка, В. Вражливий потрапив і до однієї з ними «контрреволюційної організації». Це сталося під час масових арештів після вбивства С. Кірова у грудні 1934 року. Щодо своїх політичних поглядів, то на допитах після арешту в Харкові він заявив, що не брав членства ні в яких партіях, був просто націоналістом; а також, перебуваючи під впливом Хвильового, його вихованцем.
Підстав для арешту В. Вражливого підручним Ягоди не треба було шукати. Вони використали такі риси його вдачі, як товариськість, готовність допомогти людям. Його квартира у Харкові була своєрідним готелем, де ночували всі приїжджі літератори.
Письменника засудили у березні 1935 року на 10 років концтаборів. Відбував заслання він на Соловках. Згодом був засуджений до розстрілу. Помер 8 грудня 1937, Соловки. У 1956 р. В. Вражливий реабілітований посмертно.
