День рождения Дмитрия Чижевского
Дмитро́ Іва́нович Чиже́вський, чений-енциклопедист, культуролог, філософ, літературознавець, релігієзнавець, лінгвіст, славіст, дослідник української і слов'янської літератур, історії культури, філософії, релігійної думки й слов'янської духовності. Народився 5 квітня 1894 року в Олександрії (нині Кіровоградська область) у дворянський сімї. Його батько, Іван Костянтинович, був артилерійським офіцером царської армії. За участь у народницькому гуртку він був виключений із військової академії, заарештований і після дворічного ув'язнення висланий з Петербурга на Північ, а потім на батьківщину в Олександрію.
Дмитро Чижевський належить до тих інтелектуалів, світогляд яких визначається під впливом духовного світу родини. Мати майбутнього мислителя була художницею, батько — колишній офіцер, поміщик-ліберал, який конфліктував з владою (невипадково під час першої російської революції батько Дмитра Чижевського був обраний мером Олександрії). В одній зі своїх біографій Дмитро Чижевський відзначав, що духовні інтереси його батьків досить рано обумовили його власну спрямованість.
Вищу освіту здобув у Петербурзькому та Київському університетах. 1921 року виїхав до Німеччини, де навчався в Гейдельберзькому та Фрайбурзькому університетах.
Брав участь у революції 1917 (член Української Центральної Ради). Після окупації УНР військами Росії, виїхав до Німеччини, де в Гайдельберзі і Франкфурті поглиблював студії філософії у Ясперса, Гайдеґґера, Гуссерля й ін.
З 1924 року викладав у Празі: в Українському педагогічному інституті ім. М. Драгоманова, а з 1929 — в Українському Вільному Університеті. Був дійсним членом Слов'янського інституту у Празі. З 1945 року — уже в Мюнхені. У 1949—56 роках працює на посаді професора Гарвардського університету, завідує філософським відділом Української Вільної Академії наук у Нью-Йорку. З 1956 року й до кінця життя обіймає посаду професора, керівника Інституту славістики Гейдельберзького університету.
Згодом знову в Німеччині викладав в університеті в Галлє, зосереджуючись на філософії; зокрема досліджує вплив Геґеля на слов'янську науку і вплив німецької філософії на російську літературу. При дослідах над німецькою містикою віднайшов в архівах численні рукописи чеського філософа і педагога Яна Коменського і сам зацікавився містицизмом у творах Сковороди, Гоголя і Достоєвського. По війні чинний як професор-гість у Марбурзі, Гарвардському Університеті і знову в Гайдельберзі; дійсний член Гайдельберзької Академії і почесний профессор, одночасно почесний професор у Кельні. На своїх постах у Галлє, Марбурґу і Гайдельберзі заснував і розбудував славістичні інститути.
Помер у Гайдельберзі 18 квітня 1977.
