Натан Самійлович Рибак — український письменник єврейського походження. Друкується з 1930 р.
Народився 3 січня 1913 року, с. Іванівка, Новоархангельського району.
Видав кілька збірок поезій: «Країна роботи» (1932), «Похід колон» (1933), «Робочий день» (1934), але спеціялізувався головним чином на прозі, видавши кілька збірок героїко-революційних оповідань і новель: «Дорогами змагань» (1931), «Історія одного кулемета» (1933), «Мужність» (1934), «Останній маршал» (1935), потім перейшов до жанру великої прози.
Найвідоміші його історичні романи («Дніпро», 1939; «Зброя з нами»; «Переяславська Рада», 1948–1953 й ін.) та твори історично-біографічного жанру (збірка «Історичні новелі», 1938; роман «Помилка Оноре де Бальзака», 1940).
Темам сучасності присвячені романи «Час сподівань і звершень» (1960) і «Солдати без мундирів» (1966).
Негативно позначається на творчості Рибака (особливо на таких політично актуальних, як «Переяславська Рада») соціальне замовлення й припасування до соціалістично-реалістичної методи.
Повне видання: «Твори в 5 томах» (1964).
Сталінська премія 1950. Мешкав у будинку письменників Роліт, де йому встановлено пам'ятну дошку. Похований на Байковому цвинтарі.
