Платон Микитович Воронько — український поет, письменник, публіцист, драматург.
Народився 1 грудня 1913 року в селі Чернеччина поблизу Охтирки на Сумщині. Виховувався в Охтирському дитячому містечку-інтернаті. Потім навчався в Харківському автодорожному інституті, після закінчення якого працював за фахом в Таджикистані.
У 1935 році був призваний на строкову службу до лав РСЧА. Після демобілізації деякий час працював вчителем української мови в селі Хухра на Сумщині. А в 1937 році вступив до Літературного інституту імені Горького.
У 1939-му добровольцем пішов на фінський фронт, де воював разом з своїми товаришами по інституту — Сергієм Наровчатовим, Миколою Отрадою, Ароном Копштейном та ін. Брав участь у Великій Вітчизняній війні з перших днів, знову добровольцем. В 1943 році закінчив курси підривників і був направлений за лінію фронту в партизанське з'єднання Сидора Артемовича Ковпака.
Після війни Платон Воронько займається літературною творчістю. Він автор понад тридцяти збірок віршів і поем та великої кількості книжок для дітей. Водночас він був відомим громадським діячем — обирався депутатом Верховної Ради УРСР десятого та одинадцятого скликань.
Помер поет 10 серпня 1988 року в Києві. Похований на Байковому кладовищі.
