День народження Івана Кулика
Іван Юліанович Кулик — український письменник (поет, прозаїк, перекладач), партійний і громадський діяч єврейського походження. Літературні псевдоніми — Р. Ролінато, Василь Роленко.
Народився 26 січня 1897, м. Шпола, тепер Черкаської області в сім'ї вчителя. Закінчив 4-класне училище в Умані, куди переїхали батьки.
Перший вірш російською мовою надруковано 1911 року в уманській газеті «Провинциальный голос».
1911 року вступив до художнього училища в Одесі, але 1914 року разом із родиною виїхав до США. Працював на фабриках і шахтах Пенсильванії, друкував вірші російською мовою в соціал-демократичній газеті «Новый мир». 1914 року вступив до РСДРП(б).
Навесні 1917 року через Далекий Схід і Сибір повернувся в Україну. У Києві став членом ревкому. У грудні 1917 року обрано членом ЦВК Рад і першого Радянського уряду України (очолив Народний секретаріат закордонних справ). Улітку 1918 року разом з Віталієм Примаковим брав участь у створенні бойових частин Червоного козацтва.
Від травня 1921 року до травня 1922 року — секретар повіткому КП(б)У в Кам'янці-Подільському. Тут редагував газету «Червона правда», одночасно викладав історію в інституті народної освіти. Для «Сторінки молоді» в газеті «Червона правда» написав вірш «Зелене серце» (1921).
У 1924—1926 роках — радянський консул в Канаді. Від 15 вересня 1930 року до червня 1932 року — секретар райкому КП(б)У в Кам'янці-Подільському.
Був одним із керівників Всеукраїнської спілки пролетарських письменників, а після літературно-художньої реорганізації у 1934 році очолив Спілку радянських письменників України. Від 1935 року він ще й одночасно керує Держполітвидавом України, редагує «Літературну газету» та журнал «Радянська література».
Був одружений з українською письменницею Люціаною Карлівною Піонтек (1899—1937), німкенею за походженням. Мешкав в будинку Слово в Харкові, по переїзді в Київ — у будинку письменників Роліт, де йому встановлено пам'ятну дошку.
На день арешту, 27 липня 1937 року, Іван Кулик — член ЦК ВКП(б) і ЦВК УРСР, директор Партвидаву ЦК ВКП(б)У. Уже на першому допиті він «дав» начальнику III відділення УДБ НКВС УРСР комісарові Держбезпеки Стирне і помічникові начальника відділення III відділу молодшому лейтенантові Держбезпеки Перцову такі зізнання:
„…Я настільки зрісся з українськими націоналістами, що коли Кость Котко і Яловий запропонували мені — єврею — вступити до української націоналістичної контрреволюційної організації, я розцінив це як висунення мене на роль «рятувальника» українського народу. Це імпонувало моїй амбіції. Не задумуючись, я погодився брати участь в організації…“
І далі: «…Після Постанови ЦК ВКП(б) від 23 квітня 1932 р. про перебудову літературно-художніх установ я за вказівкою організації став добиватися мого призначення на пост Голови Спілки радянських письменників України. В червні того ж року я одержав таке призначення. Пробравшись до керівництва Спілки, я за завданням організації продовжував ту ж саму лінію — на породження серед чесних радянських письменників невдоволення і злоби супроти партії і Радянської влади. Я оточив себе націоналістами, передавши їм — насамперед Остапові Вишні — фактичне керівництво оргкомітетом…»
В обвинувальному висновку відзначалося й таке: „…із 1925 р. був агентом англійської розвідки, якого завербували для роботи на користь Великобританії представники «Інтелідженс сервіс» в Канаді під час його перебування там в ранзі консула СРСР“. Самого вироку закритого судового засідання в судово-слідчій справі немає. Але є довідка про те, що Іван Кулик 7 жовтня 1937 року «…осуджений за першою категорією… Вирок виконано 10 жовтня 1937 р».
