День смерті Крушельницького Івана
Іван Антонович Крушельницький — український поет, драматург, графік, мистецтвознавець і літературний критик. Жертва сталінського терору. Батько Лариси Крушельницької.
Іван Крушельницький народився 12 листопада 1905 р. у м. Рогатині на Прикарпатті в письменницькій родині. Рід Крушельницьких — давній, його витоки сягають XIV ст. Батько — Антін Володиславович — відомий культурно-освітній діяч краю, приятелював із В.Стефаником, Лесем Мартовичем, О.Кобилянською, Н.Кобринською. 1918 р. призначений міністром освіти Української Народної Республіки; разом з родиною посланий до Праги та Відня з педагогічною місією. Мати — Крушельницька Марія Степанівна — артистка театру «Руська бесіда» у Львові, почасти драматург (друкувалася під псевдонімом Марія Свобода).
Освіту Іван завершив у Відні. Навчався у Віденському університеті, потім перевівся до Карлового університету в Празі, який закінчив 1926 р.
У Галичину І. Крушельницький повернувся 1927 р. Багато зусиль доклав до оновлення й збагачення художньо-культурного життя на західноукраїнських землях.
Культурно-просвітницька діяльність І. Крушельницького перервалася 15 червня 1929 року, коли він потрапив до Львівської тюрми Баторія.
Період 1929—1932 рр., тобто до виїзду в Радянську Україну, — найплідніший у творчості письменника. Саме тоді створено основне з його поетичного та драматичного доробку, написана більшість літературно-критичних та мистецтвознавчих статей.
Тим часом польська окупаційна влада у Галичині розгорнула справжній наступ на українські громадські організації, культурні товариства, пресу. Від закриття Таємного Українського університету в 1925 р., масового скорочення українських шкіл вона перейшла до масових каральних акцій, сумнозвісної пацифікації у містах і селах Західної України.
У вересні 1932 року разом із сестрою Володимирою Іван Крушельницький виїхав в УРСР. Працював науковим співробітником Українського науково-дослідного інституту матеріальної культури у Харкові, займався дослідженням західноукраїнського мистецтва, перекладав, виступав на сторінках періодики зі статтями на теми літератури і мистецтва.
Через кілька місяців до Харкова переїхала решта родини Крушельницьких (у Львові залишилася дружина Івана, бо мала концертні контракти). Мешкали у відомому будинку письменників «Слово» на вулиці Чернишевського. Іван Антонович із захопленням вдивлявся в «нове життя», збагачувався враженнями, чимало подорожував. Декілька разів зустрічався у Москві з артистами Камерного театру на читці своїх п'єс.
5 листопада 1934 року його безпідставно заарештовано і звинувачено, як і багатьох інших «західняків», в організації підготовки терористичних актів проти керівників радянської влади. 13 грудня 1934 року виїзна сесія Військової колегії Верховного суду СРСР, що засідала у Києві, на підставі постанови президії ЦВК СРСР від 1 грудня 1934 року засудила Івана Крушельницького (разом із братом Тарасом, Г. Косинкою, Д. Фальківським, О. Влизьком, Костем Буревієм, — всього двадцять вісім чоловік) до розстрілу. Є свідчення, що присуду не чекали, а стратили їх за день чи два до вироку, у підвалі Жовтневого палацу у Києві. Помер 17 грудня 1934, м. Київ.
