Вход

Календарь событий

      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30      

Мы в соц. сетях:

  

Адреса магазинов

Магазин "Учбова книга"

г. Херсон, ул. Декабристов, 22
т. 0552 22-26-10

Режим работы: пн. - пт. 9:00 - 18:00;  сб, вс 9:00 - 15:00

Магазин "Учбова книга"

г. Херсон,ул.И.Кулика,135
т.0552 34-22-90

Режим работы: пн. - пт. 9:00 - 18:00, сб: 9:00 -15:00;  выходной:  воскресенье

Магазин "Учбова книга"

г. Херсон, ул. 40 лет Октября, 27.
Главный корпус Херсонского университета, 1 этаж

Режим работы: пн. - пт. 8:30 - 16:00;  выходной: сб, вс

Магазин "Учбова книга"

вул. 49-ї гравдейської Херсонської дивізії, буд. 26-а (зупинка "Аквапарк")

Контактная информация

Украина, г. Херсон,
ул. Декабристов, 5, оф. 13

Режим работы: пн. - пт.: 8:30 - 17:30; выходной: сб, вс

Телефоны:
+38 0552 26 21 71
+38 0552 26 22 10
+38 095 162 37 27

Эл. почта: uchbova.kniga@gmail.com

 

Мы в соц. сетях:

  

День народження Томаса Стернза Еліота

Томас Еліот — американський поет, драматург і літературний критик.

Томас Стернз Еліот народився 26 вересня 1888 року в Сент-Луїсі, штат Міссурі. Був сьомою та наймолодшою дитиною в родині Генрі і Шарлотти Еліотів. Батько Генрі був бізнесменом, а мати Шарлотта — поетесою. Вона була дуже обдарованою жінкою, зокрема, написала біографію Вільяма Грінліфа Еліота. Томас Еліот спочатку навчався в Академії Св. Луїса Сміта, де вивчав латину, грецьку, французьку та німецьку мови, а після цього - у академії Мільтон в Массачусетсі.

В 1906 році поет став студентом Гарвардського університету, в якому вчився до 1909 року, де отримав диплом магістра. В той час «Гарвард Адвокет» опублікував його перші вірші. Життя Еліота змінилось у грудні 1908 року, коли йому до рук потрапила книжка А. Симонса «Символістський рух в літературі» (1895), присвячена творчості поета Ж. Лафорга. В 1910 році Томас Еліот поїхав до Сорбони, щоб продовжити своє навчання. Там він познайомився з Ж. Верденалем, якому присвятив свою «Любовну пісню Дж. Альфреда Пруфрока» (Ж. Вердиналь загинув у битві при Дарданеллах). Поет увійшов в коло творчого життя, яке в той час крутилося навколо Е. Дюркгейма, П. Дженета, Р. де Жормонта, П. Пікассо та Анрі Бергсона.

В 1911 Еліот повернувся до Гарварду, щоб написати дисертацію з філософії, присвячену англійському філософу Ф. Х. Бредлі. В той час він також вивчав санскрит та буддизм, антропологію. Томас Еліот працював в групі, до якої входили: Сантаяна, У. Джеймс, Бертран Рассел та Дж. Ройс.

В 1914 році поет зміг продовжив навчання, цього разу в Англії (завдяки премії на навчання). Разом зі своїм співвітчизником і прихильником модернізму, Езрою Паундом, почав реформувати поетичний стиль.

В 1915 році в журналі «Поетрі» був опублікований вірш Еліота під назвою «Любовна пісня Дж. Альфреда Пруфрока». Цього ж року він одружився з Вівьєн Хей-Вуд (26 червня 1915), але шлюб виявився нещасливим - його дружина страждала від істерії. До того ж вона відмовилася залишати Англію, тому Томас Еліот був змушений залишитися разом із нею в Лондоні. Там подружжя ділило квартиру із Бертраном Расселом. Вівьєн та Рассел захопилися один одним (див. Carole Seymour-Jones, Painted Shadow). Еліот дописав свою дисертацію, але не отримав вченого ступеня (тому що замість захисту дисертації, поїхав у штат Массачусетс).

З 1917 року Еліот працював у журналі «Егоїст», а також - в школі Хайгейт вчителем. Ще пізніше - в Банку Ллойдс у відділі зарубіжних рахунків. Його перша книга віршів — «Пруфрок та інші спостереження» була опублікована Герріетом Уівером в 1917 році та відразу зробила Еліота відомим, поклавши на нього місію "головного поета авангарду". Стан здоров'я не дозволив поетові вступити до Військово-морських сил США. Його творче зростання супроводжувалося хвилюваннями, пов'язаними з родиною (його батько помер в 1919 році, і ця смерть викликала відчуття провини в поета).

В 1919 році вийшла друга книга Еліота під назвою «ARA VOS PREC» (в США вона була опублікованою під назвою «Вірші»). ЇЇ власноруч друкували Вірджиніа та Леонард Вульф.

В 1921 році, після візиту його матері та сестри, в поета трапився нервовий зрив, тож він поїхав разом із дружиною на лікування в Лозанну (Швейцарія), де закінчив «Пустельну землю». За рекомендаціями Езри Паунда поет скоротив роботу наполовину. У 1922 році Еліот заснував журнал «Крайтеріен».

Через три роки (1925) Жофре Фабер запросив Еліота на фірму «Фабер і Гвайер» (пізніше — «Фабер і Фабер») на роботу в якості літературного редактора. В 1927 поет прийняв англіканство та став громадянином Британії. З того часу релігія стала важливою темою творів поета. До 1930 року Еліот став найвизначнішою фігурою в поетиці та літературній критиці англомовної частини світу та залишався нею близько тридцяти років. З 1932 до 1933 року він працював в Гарварді.

В 1933 році, в період свого перебування у Гарварді, Еліот полишив Вівьєн, але не розлучився із нею у зв'язку зі своїми англіканськими переконаннями. Протягом тридцятих років він захищався від істеричних намагань Вівьєн знову зійтись. У 1938 році вона потрапила у психіатричну лікарні Носамберленд Хаус, де у 1947 році і померла. Еліот жодного разу її не відвідав, навіть попри те, що вони не були офіційно розлучені. В 1939 році, з початком Другої Світової війни, видання «Крайтеріен» зупинилося, тому Еліот був змушений служити уповноваженим із цивільної оборони. Багато часу він перебував у Гілфорді, де написав ще три вірші, які лягли в основу твору «Спалений Нортон». В 1948 році Еліот був нагороджений Нобелевською Премією за досягнення в ділянці літератури та орденом «За заслуги». В 1957 році одружився зі своєю секретаркою Есме Валері Флетчер (вона була молодшою від Еліота на 38 років). В 1964 році поета було нагороджено Президентською Медаллю Свободи.

4 січня 1965 року Томас Еліот помер від емфіземи. Його прах поховано у Церкві Св. Майкла в Іст Кокер.